studiarium

Ківалов Сергій Васильович

Ківалов Сергій Васильович

Сергій Васильович Ківалов – академік Національної академії правових наук України, академік Національної академії педагогічних наук України, Заслужений юрист України, Президент Національного університету «Одеська юридична академія», політик, народний депутат України III–VII скликань, член Партії регіонів, голова Центральної виборчої комісії під час фальсифікації президентських виборів 2004 р., співавтор скандального Закону «Про засади державної мовної політики», почесний громадянин міста Одеси.

Народився 1 травня 1954 року в Молдавській РСР у Тирасполі, що наразі є столицею невизнаної Придністровської Молдавської республіки. Дитинство і юність Сергія Ківалова минули на Одещині.

Після проходження військової служби на Далекому Сході (1972–1974) рік працював слюсарем і майстром АТП № 1.

У 1980-му Сергій Ківалов закінчив Свердловський юридичний інститут. Продовжив там навчання в аспірантурі, займався науковою діяльністю і 1986 р. захистив кандидатську дисертацію.

З 1985 по 1990 працював в органах внутрішніх справ: заступником начальника МУВС УВС Свердловської області (1985–1986), командувачем підрозділу оперативного реагування ППС УВС Свердловської області (1986–1987), старшим викладачем, начальником циклу адміністративного права та адміністративної діяльності Одеської школи міліції (1987–1989).

За інформацією з офіційного сайту політика, Ківалов неодноразово бував у «гарячих» точках – Вірменії (Ленінакані зараз Гюмрі), Азербайджані, Грузії (Сухумі). У 1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У 1990 р. став старшим викладачем кафедри державного і міжнародного права Одеського державного університету ім. І. Мечникова. Через рік став доцентом кафедри і призначений заступником декана юридичного факультету.

Після створення на базі юридичного факультету Юридичного інституту Сергій Ківалов був призначений проректором з навчальної роботи.

У 1996 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Організаційно-правові основи митної справи в Україні». Цього ж року в інституті очолив новостворену кафедру морського і митного права.

У 1997 р. Сергію Ківалову присвоїли звання професора та обрали ректором Юридичного інституту, а після реорганізації інституту в академію – ректором Одеської державної юридичної академії, яку він очолює і понині.

1990–1994 – Ківалов голова постійної комісії із законності та правопорядку Жовтневої райради м. Одеси.

1994–1998 – голова постійної комісії із законності та правопорядку Одеської міськради.

1998 року Ківалов приходить у велику політику – стає народним депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання.

2001–2004 – голова Вищої ради юстиції.

Найскандальніший період у біографії Сергія Ківалова припадає на 2004 рік, коли він обіймав посаду голови Центральної виборчої комісії під час першого та другого туру виборів президента України. Тоді було виявлено численні випадки фальсифікацій, які призвели до Помаранчевої революції.

Факт масових фальсифікацій, що необ’єктивно відобразили реальну картину волевиявлення громадян на користь тодішнього Прем’єр-міністра Віктора Януковича, за позовом опозиції було доведено у Верховному Суді України. Проте Голова ЦВК, незважаючи на неодноразові візити до Генпрокуратури та УБОЗ, ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності не поніс. Хіба що в народі отримав прізвиська Підрахуй та Кідалов.

А в листопаді 2007 р. тисячі українців назвали ганебним та абсурдним нагородження Ківалова грамотою та медаллю Центрвиборчкому «за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України».

Влітку 2012 р. Ківалов став героєм нового скандалу, до якого призвів так званий мовний закон Колісниченка-Ківалова. Автори Закону зберегли за українською мовою статус державної, але суттєво розширили використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10%. Досить неоднозначним є у Законі визначення терміну «рідна мова» – це «перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві». Незважаючи на те що голосування відбувалося з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду, мовний закон зрештою був підписаний спершу Володимиром Литвином, а потім і Віктором Януковичем.

Тим часом Сергій Ківалов продовжує розробляти нові законопроекти. У грудні 2012 р. він разом із депутатами-регіоналами Григорієм Калетніком і Миколою Сорокою вніс на розгляд Верховної Ради проект закону «Про вищу освіту» в новій редакції. Законотворці, зокрема, пропонують: збільшити строк навчання за рівнем магістра до півтора-двох років, а в аспірантурі за рівнем доктора філософії (кандидата наук) – з трьох до чотирьох років; встановити строк навчання в докторантурі за науковим рівнем доктора наук – три роки. У законопроекті знято обмеження щодо форм навчання за освітньо-науковою програмою доктора філософії (кандидата наук) і науковою програмою доктора наук. Змінено назву вченого звання «старший науковий співробітник» на «старший дослідник» тощо.

У той же час ректор «Могилянки» Сергій Квіт назвав даний законопроект технічним документом, який є «сирим» і таким, що концептуально не змінює ситуації.

Ще одна досить скандальна та провокаційна заява прозвучала з вуст Сергія Ківалова у лютому 2013 р. на урочистій церемонії в Кремлі, де Володимир Путін вручив регіоналу медаль Пушкіна за популяризацію російської мови. Ківалов подякував за нагороду і запевнив, що в Україні зараз планують провести конституційну реформу і надати російській мові статус другої державної. Путін у свою чергу подякував за таку турботу про російськомовних громадян і заявив, що в Росії також з повагою ставляться до української мови.

Медаль Пушкіна – не єдина нагорода Сергія Ківалова. Політик має загалом близько сотні державних, урядових, галузевих, церковних, іноземних та інших почесних нагород і відзнак, перелік яких дбайливо викладено на його офіційному сайті.

Залиште коментар!

Коментарі від гостей сайту публікуються лише після премодерації. Якщо хочете, щоб Ваші коментарі одразу з'являлись на сайті, увійдіть.

Вы можете войти под своим логином или зарегистрироваться на сайте.

(обязательно)