studiarium

Що Україна робить в Антарктиці

5040

Що Україна робить в Антарктиці3 листопада Кабінет міністрів України прийняв пересічний документ, який носить, правда, досить екзотичну назву - "Державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки".

При цьому, головний виконавець цієї програми на сьогоднішній день - голова державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семеноженко вказав, що в найближчі роки на її реалізацію виділять 18-19 млн. грн.

За інших обставин ця подія пройшла б зовсім непоміченою, і була б абсолютно адекватно сприйнята усіма, хто мав справу з розподілом бюджетних коштів. У всі часи перспективні наукові дослідження були легальним способом для державних функціонерів розплатиться за «своїми» зобов'язаннями. Тим більше після місцевих виборів. І як кажуть, було «б все шито крито», але...

Галас підняв сам В. Семеноженко - природно, навіть не підозрюючи що він робить. Можливо, на хвилі радості через перемогу своїх однопартійців на виборах, або ж через зайву старанність, але він так розрекламував цю програму, що навіть у скупих інвесторів повинні були загорітися очі. За його словами на під Антарктикою знаходиться 100 млрд тон нафти і 15 трильйонів кубометрів газу - Аравійський півострів з Сахаліном просто відпочивають! А ще там знаходиться більше 80% всієї земної питної води і 700 млн. тонн криля, які можна запросто щорічно виловлювати. І зовсім випадково, там опинилася українська дослідницька станція «Академік Вернадський». При цьому Семеноженко натякнув, що «багато країн, які не є "арктичними", звертаються до України з проханням укласти договори на спільну роботу».

У людей більш-менш начитаних повинно було з'явиться відчуття дежавю - точно так само відомий герой Ільфа і Петрова будував «Нью-Васюки», або жваві ділки продавали ділянки на Місяці. Те, що Семеноженко погано орієнтується в політичному і правовому статусі Антарктики - ясно будь-якому студенту першого курсу навіть не юридичного факультету.

Відповідно до Договору про Антарктику 1959 р. там встановлено міжнародний режим управління, який передбачає спільне ухвалення рішень на Консультативній нараді з Договору про Антарктику, куди крім України, входять ще 27 консультативних країн. Але найголовніше на антарктичних територіях (практично все, що розташовано на південь від 60 паралелі) Мадридським протоколом 1991 р. заборонено будь-яку діяльність, пов'язану з мінеральними ресурсами, за винятком наукових досліджень. А сама Україна є стороною Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 р.

Іншими словами, поки ці всі міжнародні договори не буде скасовано - антарктичних нафти, газу і криля ніхто не побачить. Але навіть якщо допустити ситуацію, що доступ до цих багатств в найближчому, відносно, майбутньому відкриють, ми (українці) отримуємо теж мало хорошого.

Сам договір 1959 р. було підприсано щоб «заморозити» територіальні претензії в Антарктиці таких країн як Австралія, Аргентина, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція і Чилі. Не варто забувати також і Росію, яка вважає практично своїми території, відкриті експедиціями Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарєва. Крім вище названих, серед потенційних власників арктичних земель значаться також парочка більш екзотичних держав, наприклад, Домініон Молхіседека і Іммортія. І навіть якщо допустити, що процес роздачі територій буде мирним, що зможе отримати при такому сценарії України зі своєю однією станцією проти, скажімо, Росії, в якої їх налічується близько десятка?

Текст:

Залиште коментар!

Коментарі від гостей сайту публікуються лише після премодерації. Якщо хочете, щоб Ваші коментарі одразу з'являлись на сайті, увійдіть.

Вы можете войти под своим логином или зарегистрироваться на сайте.

(обязательно)